|
Ми живемо на Запоріжжі. Історія Запорізького краю переплетена з історію Запорізького козацтва. Історія Запорізького козацтва є джерелом знань і натхнення для нас і наших нащадків
Вивчення історії рідного краю є важливою формою виховання дітей в Запорізькій ДЮСШ «Спас». Особливо цікаво, коли учні школи можуть особисто доторкнутися до сторінок нашої козацької історії. У ДЮСШ «Спас» розроблені екскурсійні маршрути по м. Запоріжжя, о. Хортиця, Запорозьким Січам.
За підтримки Кальцева Сергія Федоровича, 28 жовтня була проведена екскурсія по місцям запорозьких січей.
Метою експедиції був історичний екскурсі і збагачення особистісного досвіду живого історичного дослідження історії Запорізьких Січей, що були розташовані на теріторії Нікопольського району Дніпропетровської області.
Теплим жовтневим днем юні дослідники вирушили в експедицію. Швидко промайнули за вікном автобуса знайомі вулиці, острів Хортиця. І самі по собі якось стихли гучні вигуки, змінилися і стали серйозними та зацікавленими обличчя. Ми поринули в історію.
Перша зупинка була в смт Томаківка біля арійського кургану. Директор ДЮСШ «Спас» Костянтин Рижов розповів о витоках козацтва та значені курганів, могил як називали їх козаки, в житті запорожців.
Далі ми вирушили до м.Марганця і побували на місці існування Томаківської Січи.
Ми стояли на самій маківці острова, дивились на біли дими АЕС,слухали розповідь отамана сучасної «Томаківської Січі» Ялового Миколи Миколайовича, робили відмітки в своїй похідній карті. Саме тут, на цій кручі, археологи знайшли залишки Томаківської Січі. Далі наші дослідники спустилися до берега Дніпра і відвідали лікувально-оздоровчий комплекс, створений Миколою Яловим разом зі своїми козаками. Цей комплекс побудований в козацькому стилі, а лікування базується на методах козацької медицини з використанням властивостей унікальної води, як тече із джерела
на його території. Цією водою лікувалися козаки, бійці Української повстанської революційної армії Нестора Івановича Махна. На комплексі знаходиться піаніно, яке слухав славетний Нестор Махно.
Далі естафету прийняла Микитинська Січ, яка була адміністративним і військовим центр запорозького козацтва у 1638—1652 роках. Розташовувалася вона на Микитиному Розі, біля стародавньої переправи через Дніпро (поблизу сучасного міста Нікополя). Січ мала бунтарську славу і була перенесена сюди польським урядом після придушення козацько-селянських повстань 1637—1638 років зі встановленням польської залоги.
У 1652 році запорожці перенесли свою Січ з Микитиного Рогу в гирло на ріки Чортомлик, улаштувавши там «Чортомлицьку Січ». Причиною перенесення Січі було усунення її стратегічних недоліків (висока місцевість і з трьох боків майже зовсім відкрита).
З Нікополю ми подорожуємо до села Капулівки, поблизу якого знаходиться могила легендарного Івана Сірка - найвідважнішого з козацького роду — характерника.
..Могила І Сірка височить над степом, над синіючими вдалині водами рукотворного моря, над балками та байраками. Сильний вітер доносить сюди пахощі осіні... Гуде вітер, бринить над просторами неозорими його вільна горда пісня. А поруч у яру шепотять пожухлі трави...Про що? Мабуть, про запеклі бої, які завжди буде пам'ятати земля, яка рясно полита козацькою кров'ю, про мрії козацькі про незалежність української держави, про омріяне звичайнісіньке людське щастя.
Спасівці вшанували пам'ять Івана Сірка, поклонились могилі легендарного отамана.
..До дому ми повертались з виконаним завданням, новими знаннями, переповнені враженнями від побаченого, почутого, пережитого. Тепер історія постала для нас не абстрактною, хоча і цікавою наукою, а власним надбанням, власним досвідом. Ми були сповнені гордощів за вітчизняну історію, за те , що ми українці, запоріжці, що ми — нащадки славетного козацького роду.
Керівництво та вихованці ДЮСШ «Спас» висловлює подяку Кальцеву Сергія Федоровича за допомогу в організації екскурсії по Запорозьких Січах.
|
