Вечорами спасівська група зазвичай збиралася біля багаття, де гостинно приймала студентів з інших команд, які, наче метелики, зліталися чи то на яскраве нічне вогнище, чи то на гучні голоси, що виводили відомі ліричні та партазинські пісні: «Ой чий то кінь стоїть», «Там, під Львівським замком», «Лента за лентою», «Кедь ми прийшла карта»…

   Чудовим завершенням заїзду стало проведення свята Івана Купала, організацією якого займалась команда «Спас». Величезна ватра, театралізоване дійство, пристрасний танок мавок, пускання віночків, хороводи довкола вогнища, дівочі співи: «Ой на Івана, тай на Купала», «Ой подруженько моя, синьоока течія», «Нічкою темною», ламання на щастя на долю купальського дерева, стрибання через вогонь, силові змагання хлопців, бої лава на лаву – усі ці дійства місячної купальської ночі стали яскравим спогадом цього літа.

   За ідеєю організаторів у проекті мала бути задіяна патріотично налаштована, національно свідома молодь. Звісно, не усіх учасників можна вважати такими, але жовто-блакитний прапор, що майорів над табором, українські пісні, що співалися щодня і щоночі, показові виступи спасівців у вишиванках і шароварах, плетення купальських віночків все ж змусили молодь замилитись над тим хто ми, чиїх батьків, чиїх дідів ми діти.

   Насичена програма і хороша компанія компенсували відсутність звичних комфортабельних умов, ще щільніше згуртували студентів. Зустрічати схід сонця, прокидатися під спів пташок, засинати під шум хвиль – це те, чого не знайдеш у місті, те, що повертає нас до правічних цінностей і змушує замислитись над сенсом буття, те, що робить відпочинок незабутнім, бо тільки абсолютна втеча з міста на природу дає відчуття бажаної волі, з якої ми й черпаємо сили аж до наступного літа. На закінчення заїзду в усіх з’явились вірні друзі, насичені спогади і багато енергії для нових злетів і перемог.

Яценко Олена