СПАС Всеукраїнська федераціяЇх було 26 — сучасних запорізьких лицарів, які 31 липня на козацькій чайці відпливли від рідних берегів і через Каховське водосховище подалися на Січеславщину — до села Капулівка, де під високою козацькою могилою спочиває уславлений отаман. На чолі козацької чайки — випробуваний і надійний сучасний кошовий отаман Запорозького Війська Низового «Запорозька Січ» Костянтин Рижов. Чайка оснащена добре: і вітрила, і весла, і двигун — все випробувало запорізьке лицарство всупереч буряній, дощовій погоді. Хтось уперше сів за весла, хтось уперше піднімав вітрила, лагодив двигун, ставив намети, варив куліш: серед загартованих у походах козаків були й новачки.
Козацьке коло вирішувало, як бути, що робити, і рішення приймалися й виконувалися дружно, злагоджено. Першої ночі таборувалися біля села Вищетарасівка, де повправлялися у володінні козацькою зброєю та бойовим мистецтвом. Та головна мета — Капулівка, могила Івана Сірка.
Під Капулівкою наших посланців хлібом-сіллю зустріли місцеві жителі. Допомогли облаштуватися на ніч, яка видалася надзвичайно короткою: о 4-ій ранку козацтво було вже біля заповітної могили Івана Сірка, де й зустріли схід сонця, пом’янули славного кошового, згадали безсмертні, героїчні сторінки історії нашого краю, нашої України.
Додому, до Запоріжжя, повернулися 2 серпня під вечір. На першій зупинці (а це була зупинка на Хортиці!) чайку зустріли юні запорізькі козачата разом із Олександром Притулою — головою ГО «Всеукраїнська федерація «Спас». Тут відбулося спільне козацьке коло, на якому про проведення тризни-поминання звітували прибулі на чайці козаки. Кожен із тих, хто вперше побував у поході, одержав не лише козацьку грамоту, а й нове, гідне козака ім’я.
Сердечно вітаємо наших козацьких достойників з новими іменами, з набутим досвідом, з прожитими днями доторку до козацької слави наших пращурів.
