•  (uk)
2017/07/22
Головна » Новини » Про окремі історичні аспекти герботворення

Про окремі історичні аспекти герботворення

З періоду античності в містах, що мали змогу та право чеканити власну монету, видавати закони, існувала традиція карбування на грошових одиницях власної емблеми. Наприклад, в Афінах це була сова, в Коринфі – Пегас, в Єгипті – черепаха, Пантикапеї – голова лева, пізніше грифона. Іноді зустрічалися зображення місцевих пам’яток, так званих «чудес» – на о. Родос – колос, на монетах Сердики – храм, в Олександрії – Фароський маяк. Костянтин в Константинополі затвердив двоголового орла. Орел, до речі, був символом Персії, а на шоломі Олександра Македонського був зображений гіпокамп (морський коник).

 

Безумовно, ці зображення були вже в ті часи вкрай необхідні і використовувалися в дуже практичних цілях – на печатках для затвердження угод, та інших документів.

 

Йшов час і виникали нові причини повернутися до старої теми. Де мабуть і бажання відокремити свою власність, підкреслити значимість роду, в бою чи на лицарському турнірі того чи іншого князя чи короля.

 

Багато дослідників вважають, що геральдичні знаки з’явилися після Хрестових походів. Її прихильники у приклад наводять знак з монети Планта Генета чи особистий герб Річарда Левове серце (1157 – 1199 рр.). З розвитком середньовічної промисловості, цехової організації виробництва, виникла необхідність мати свої герби вільним містам, гільдіям різного типу тощо.

 

Навчальні закладі теж претендували на свою індивідуальність, хотіли підкреслити значення й давнину. Наприклад Ітонський коледж у 1449 році отримав герб (три білі лілеї) від свого фундатора короля Генріха VІ (1421 – 1471 рр.).

 

Фундаментом гербів міст середньовічної Європи стали правові норми, вимоги господарської діяльності, розвиток самобутності краю і, безумовно, бажання жителів, які мали необхідні фінанси для підкреслення своєї особливості.

 

Серйозну роль мали в цьому процесі вільні міста та Магдебурзьке право. Система Магдебурзького права, що склалася в ХІІІ ст., була в ті далекі часи майже революційна і дозволила на достатньо демократичних засадах самими мешканцями вирішувати питання торгово-економічної, майнової, податкової, земельної політики. З’явилися статути міст, як особлива система регулювання громадсько-політичного життя.

 

Десятки міст на території сучасної України (в той час Велике Князівство Литовське, Угорське королівство) отримали цей дарунок долі ще в XIV – XV ст. (міста Володимир-Волинський в 1324 р., Львів в 1356 р., Кам’янець-Подільський в 1374 р., Теребовля в 1389 р., Городок в 1389 р., Коломия в 1405 р. і т. д.).

 

Територія нашої держави в різні періоди історії знаходилася в межах різних держав: Речі Посполитої, Російської імперії, Австро-Угорщини, Румунії, що, безумовно, впливало на геральдику українських міст.

 

Королівства, князівства та імперії мали різні культурні цінності, економічні, політичні та правові системи управління, що залишали свій відбиток на гербі.

 

Про що говорили герби, наприклад, Російської імперії, що не мала стійких демократичних традицій в питаннях самоврядування та суттєво відставала від Франції, князівств та королівств Германії, Скандинавії та Західної Європи в цілому?

 

Особливості авторитарного управління, посилення кріпосної залежності, відсутність необхідного рівня свободи не сприяли розвиткові процесу ні в XIV ст. ні в XV ст. Навпаки, населення в російських містах лишалося й тих привілеїв, що були з давніх-давен. За цих умов герби, як символи, просто не мали змоги з’явитися. Лише в XVІІ ст. у декількох міст, згідно інформації з Титулярника 1672 року, з’явилися власні герби. Так, герб Ярославля повторював емблему князівства, а в 1692 році царський наказ приписував «приказной избе … быть изображенной герб ярославской», це був ведмідь.

 

Перо І видав також наказ, в якому говорилося «в городах, которые имеют гербы, на тех, вырезать тех городов гербы, а на которых нет – нарисовать, приличные вновь..» Треба відмітити, що згадана організація була створена лише в 1722 році. Розробити 137 гербів для російських міст у XVIII ст. допоміг фахівець з Європи граф Франциск Санті. Для відтворення на гербі основних історичних, економічних та інших особливостей, граф проводив анкетування мешканців міст. Тому для Тули був складений виробничий герб «пистольные стволы и штыковые трубки». Були, на мій погляд, і курйози – Великі Луки отримали герб у вигляді трьох стрілецьких луків, хоча луки – малися на увазі як излучение реки, а не зброя, місту Стариця, що було розташоване на річці Стариця надали герб у вигляді дідуся з милицею.

 

Але в 1727 р. місцеві магістрати знову були повернуті під владу губернаторів та воєвод, а в 1728 році Головний магістрат було ліквідовано. Ті невеличкі свободи та права місцевого самоврядування «приказали довго жити» Створенням гербів займався В.Й. Адодуров, який також проводив «опитування» в містах та губерніях, користувався він даними з родовідних книг та літописів. Питання про герби зустрічаються в анкеті «Комісії про міста», що виникла 1767 року.

 

Особистий секретар Катерини ІІ А.В. Олсуфьєв, цікавився «имеет ли город особый герб городской». Але тільки в 1775 році міста виділені в самостійну адміністративну одиницю і вже герб міста повинен бути обов’язково, хоча знову прямої вимоги в указі від 7 листопада того ж року не існувало. В 1785 р. герби міст Російської імперії були затверджені. Ще один гербовник склав історик-герольмейстер князь М.М. Щербаков. При створенні герба він спирався на природні особливості, ремесла, традиції та історичні події тої чи іншої місцевості. М.М. Щербаков ввів дуже цікаву традицію – символ милості верховної царської влади – двоголовий орел. Самодержавність, як політичний принцип існування Росії, твердо увійшов в конструкцію гербів багатьох міст у XVІІІ – ХІХ ст. Це мало відображення в конструкції багатьох гербів – де у верхній частині знаходився намісницький герб, а міський – знизу. Це порушує європейську традицію і підкреслює значну безправність та підлеглість центральній владі. «Монаршие благование» було завжди вище самоврядування. Яскравий приклад тому – герб міста Керч, який затвердив цар Микола І в 1844 р. «Среди золотого поля черный скачущий грифон, служивший прежде гербом царей…», знизу ключ, що ознаменує вхід через Керч зі Чорного моря в Азовське. Зверху є «прикраса» – імператорська корона. Феодосія, також отримала герб із орлами зверху конструкції, хоча у 1811 році до гербу міста входили й інші символи – тризуб Нептуна, шкура вівці, та сніп хлібу. Що краще, вирішувати громаді Феодосії.

 

Цікаво, що в 1844 році були затверджені герби міст Бердянська та Мелітополя, на яких зображено в верхній половині щита, в золотому полі, двоголовий гербовий орел.

 

Як вже зазначалося, українські міста у складі Польщі отримали Магдебурзьке право в XIV – XV  ст. В першій половині XVІІ ст. Магдебурзьке право отримали Чернігів, Стародуб, Остер, Козелець, Погар, Полтава, Глухів, Кременчук, Лубни тощо. Багато значило, що ініціативою виступало населення міст, а не тільки король чи шляхта, також територіальна громада отримувала «гербовий привілей», грамоту на пергаменті із зображенням герба міста. Герб розташовувався на ратуші, баштах фортеці, брамах. «Жалувані» герби створювалися згідно правил геральдики прийнятих у Польщі. На них у різних комбінаціях та кольорах були зображені хрести, зірки, підкови, зброя. Наприклад, на гербі Полтави були зображені лук зі стрілами, що пронизують серце, на гербі м. Хорол – перехрещені стріли із шаблею.

 

На жаль, і в Європі неодноразово муніципальна влада, королі, імператор Наполеон, Савойська династія, фашисти Муссоліні, нацисти Гітлера втручалися в питання геральдики та змінювали герби міст та держав.

 

У Франції керівництво міст та представницькі органи вимушені були прибирати лілеї (символ короля) та малювати бджіл (дім Наполеона Бонапарта). Все ж таки французи здебільшого формували герби «знизу», не завжди дотримувались правил «блазонирования» Як зазначає Гурдон де Шенуйяк до кінця XVІ ст. фігурували на міський гербах людські голови та бюсти, що символізували собою магістратів, порадників та мерів, потім до емблеми додавалися об’єкти, які були пов’язані з продуктами місцевого виробництва. На гербах були зображені скумбрія, гусак тощо. Герб Парижу теж має символи, що складаються з історії, господарської діяльності, місцевих ремесел тощо. На гербі розташовані корабель та Лазареве поле із золотими ліліями (колишньої емблеми династії, корабель – це торгівля та острів Сіте).

 

В Україні, і, як ми побачили, у всьому світі, герби міст змінювалися від епохи до епохи. Не є виключенням і наше рідне Запоріжжя, що переходило від одних геральдичних символів до інших. Сьогодні, коли знову постає питання внесення змін, чи утворення нового гербу, необхідно враховувати декілька важливих факторів успіху: необхідно дати можливість попрацювати творчим групам, слід провести обговорення з фахівцями, мешканцями міста, надати можливість висловити свою думку членам територіальної громади. Підхід має бути зваженим і враховувати різні принципи підходу з точки зору культури, місцевих особливостей та загального українського минулого, всіх періодів розвитку регіону. Треба знайти такі знаки, які зможуть передати і період Київської Русі, і Козацької республіки, і Гетьманської держави, недавнього минулого, що розвивало наш край, давало можливість розквіту місту.

 

На жаль, ми дуже мало знаємо про символіку цієї місцевості в період існування городища чи поселення на о. Хортиця, треба використати цей досвід при створенні нового герба Запорізької області.

 

Безумовно, повинен бути відображений і козацький період (чи то зброя, зірки, предмети влади отаманів, гетьманів) в деяких гербах є конструкція, що поєднує минуле із сьогоденням (період королівства, влади імперій і господарської діяльності тощо). А може Запорожці взагалі не захочуть змінювати нічого. Потрібно серйозно подумати.

 

На Координаційній раді з питань козацтва було прийняте рішення створити таку групу, запросити культурологів, археологів, художників, представників музею, козацтва МСК «Запорізька Січ», обласного культурно-історичного товариства «Запоріжжя козацьке», організації «Спас», журналістів.

 

Звертаюсь до козаків, всіх охочих попрацювати та висловити свою думку – надавайте свої пропозиції і ми їх обов’язково розглянемо.

 

З повагою,

член Національного союзу журналістів України,

історик козацтва

Сухінін Д.В.

 

P.S. Згодні з багатьма городянами – пропозицію адмірала та «академіка» А.І. Авдєєнка про герб нашого міста у вигляді дуже смішного Дракоши з мультику та незрозумілих символів приймати не можна – дилетантська та непрофесійна робота «заїжджого гастролера».

Scroll To Top
-->