СПАС Всеукраїнська федерація
На Землі немає держави та майже жодного народу, який би не знав та не поважав свою історію. За тисячі років існування організованої в систему життя людей були й війни, відкриття наукового прогресу, великі та могутні права полководців, керівників, які залишили по собі добру панят та вдячність предкам.
Велику роль мали й вірування соціуму цілі та завдання, які ставали перед собою народи. Все це безумовно відобразилося в літописах, спогадах, вченнях пращурів а залишилося в назвах міст, вулиць та майже в назвах держав.
В сиву давнину, наприклад, в перших високоорганізованих Акаді, Шумері, Древньому Єгипті, Персії, шанували богів та вищих керівників держави, які були символами щасливого буття народів. Про них складали священні гімни, пісні, залишали історію про їх героїчні дії на вибитих скелях, на папірусі чи цегляних табличках. Линув час, народжувалися нові центри цивілізації людства Древня Греція, Древній Рим, Священна Римська імперія, Київська Русь, Візантія та інші. Почали розвиватися філософія, точні науки, історія з’явилася на велику сцену життя воєначальників, полководців, вчених, державних діячів, лікарів та представників святої християнської церкви. Той хто залишив по собі добру пам’ять справами або вмілим керуванням, не був забутий, а його ім’я навіки стало назвою наприклад, міста – це наш любий Київ, Львів, у свій час і Константинополь, Адріанополь тощо.
Йшов час, одні імперії уходили в небуття, другі народжувалися, з’являлися республіки та державні зв’язки, не було царів та імператорів. Поняття демократії та свободи увійшло в життя багатьох націй та народів світу і вся традиція стиралася, завдяки чому ми сьогодні знаємо видатних, відважних людей.
Як історик та правник не можу не сказати про існуючи вже Світову пам’ять, про великі битви та війни залишати у назвах вулиць та проспектів. В Лондоні є Трафалгарська площа, вулиця Герцога Веллінгтона переможця французів в бої при Ватерлоо. В Парижі – бульвари збудовані на місті колишніх фортифікаційних споруд, названі на честь маршалів Франції періоду Наполеона, є назви із словом Сталінград на честь перемоги над нацистами в колосальній битві у Другій Світовій війні, є площа Шарля Де Голля. В Сполучених Штатах Америки – Дж. Вашингтону, мостовий перехід в Олбані (штат Нью-Йорк), почесть Тадеуша Костюшка, хайвей пам’яті ветеранів, пам’яті Перл Харбор. В Австрії у Відні столиці держави, площа героїв на честь герцога Карла та принца Євгена Савойського.
Тож і нам, запоріжцям, настав час повернути прізвища героїв-пращурів та історичних подій на територію славетного Запоріжжя, де люди жили, маючи високу соціальну організацію багато століть тому, про що свідчать іноземці європейські ( Геродот, К. Багрянородний та арабські автори, мандрівники).
Можна використовувати систему громадського демократичного обговорення між жителями міста, необхідна рада та рекомендації фахівців, не «сказочники от истории», щоб не було наприклад вулиць ахінеї «Соловья Разбойника». Місцевій владі необхідно обов’язково почути голос козацької громади Запорізького краю. Тому що в нас є свої обґрунтовані пропозиції і люди, які об’єднались в країні в таке братство безумовно патріотично налаштовані і виконують справу не за гроші, а за покликом серця і духу.
Необхідно також проаналізувати хто на теренах нашого краю залишив особливий внесок своїми діями, чи то в бойових походах, виграючи битви чи визволяючи з полону, минулих жителів. Велике значення треба приділити й керівникам Української гетьманської держави, які були фундаторами та захисниками демократичних тенденцій, традицій в управлінні та організації суспільства, нової форми-свободи та рівності всіх перед вимогами звичаєвого права, жити без панів, рабства, релігійного гніту. Дуже добре, що Запорізький міськвиконком створив робочу групу по розвитку питань пов’язаних з вивченням та розвитком феномену козацтва і програми «Запоріжжя – столиця козацтва». Сьогодні, як ніколи актуально питання перейменування вулиць, повернення їх історичних назв – це один із краєзнавчих напрямків – фундамент народної пам’яті…
Декілька слів про ватажків козацького руху, які всесвітньо відомі їх прізвища та рання праця, для країни, це наприклад Іван Дмитрович Сірко – отаман, характерник, багаторічний учасник та керівник коша Запорізького, першопроходець в битвах з ворогами України, часові спогади про якого є в письмових історичних документах XVII століття. Не тільки наші автори, а й європейські писали про нього як видатного і легендарного діяча.
Князь Дмитро Іванович Вишневецький (Байда) – організатор, один з перших в XVIст. вів війни, отаман Запорозької січі, створив фортецю, що історично є підтвердженням. Розум, сила, талант керівника, честь а сміливість зробили з Байди героя слов’янського та майже європейського етносу. За період його дій десятки тисяч людей повернулися з полону, провели безліч штурмових та розвідувальних операцій. Смерть героя за християнську православну віру та волю в наших серцях. Вишневецький – це фігура епохи, який загинув захищаючи нашу державність.
Гетьман козацтва Петро Конашевич (Сагайдачний) – керівник державного рівня полководець, стратег, борець за права православних людей, який не раз зупиняв ворожі навали. Його діяльність стане основою й головних принципів існування майбутньої козацької держави. Безперечно, воєнний прогнозу вальний розвиток в Європі без перемог Сагайдачного в XVII ст.
Необхідно поставити в цей почесний перелік й Пилипа Орлика – ім’ям якого, наприклад, названі аеропорти в Франції. Запорозький гетьман як вперше склав документ, названий, без перебільшення, Конституцією. Він, відомий у світі і поважна людина. Принципи та правила життя вільних людей були закладені задовго до Французької революції, задовго до Дідро, Вольтера, Сен Сімона та до виникнення США.
Були в нас і такі сміливці – козаки як Іван Богун, Максим Кривоніс, Іван Гонта. Залізна пам’ять про їх особисті героїчні дії, будь то визволення з полону, з рабства наших співвітчизників, чи безліч перемог у походах, захист рідної землі залишилось як в звітах командирів так і в спогадах кобзарів та козацьких місцях.
Велике значення, як світовий досвід, є й пам’ять про переможні війни та битви, а в нас їх безліч. Для свободи нашої країни велику роль відіграли битви при Жовтих водах, Хотині, Берестечку та інші, не можемо обійти і період Гайдамаччини та Коліївщини, чи морських або Чорноморських або Азовських походів, які наші пращури проводили протягом багатьох століть.
Є сенс, на наш погляд, не забути й про період Київської Русі – князів-патріотів воїнів Святослава, Володимира – хрестителя, Ярослава Мудрого. Вони багато знали та можливо, неодноразово відвідували наші краї, особливо острів Хортиця, де й було стародавня городище й порт, який мав стратегічне значення, та описані істориками та археологами сьогодення. Тому в місті, для молоді, пам’яті, справедливості та нашої честі необхідно розглянути якого можна скоріше питання перейменування вулиць, а може й повернення старих назв.
P.S. А ще дуже посміялися би наші пращури, які мали гарне почуття гумору, що в нас є такі вулиця як Насосна, Радіаторна та інші.
Член національного союзу журналістів України,
історик козацтва
Сухінін Д.В.