На Запоріжжі згадали давні традиції козаків. Зо два десятки чоловіків на стародавній Чайці пішли сьогодні в похід. Куди триматимуть курс та заради чого?

Щойно сонце зійшло, сучасні козаки вже біля “чайки”. Завантажують провізію та зброю.

Їжу беремо. Он, помідорки, огірки. Так, ну, повна амуніція. Там он ще гармати, порох, все по-козацьки!

За юнгу на човні десятирічний Артем – це вже його другий похід на “чайці”. Зізнається: було небезпечно. Проте враження – незабутні.

Артем Симоненко, учасник походу:

Шторм був. Наша “чайка” майже, два рази майже не перевернулася. Я сидів – не міг поворухнутись.

А от козак з Диканьки Андрій Булава попливе Дніпром уперше. Каже: готувався заздалегідь. Навіть вірш написав.

Андрій Булава, учасник походу:

Помолившися праведно богу, всім козацьким своїм куренем, ми рушаємо в нову дорогу, і на Чайках до щастя дійдем.

Перед стартом – традиційна козацька молитва.

Козак Жайвір, учасник походу:

Що таке для козака похід – це вольниця. Це випробування, це нові враження. Спілкування з іншими нашими братами. Ну і це пригоди. Випробування. Ну і щоб гартувався козацький дух.

Загалом на човні зо два десятки козаків із Запоріжжя, Січеслава, Кропивницького, Полтави та Одеси. А от жінок із собою не беруть, як і в стародавні часи.

Козак Жайвір, учасник походу:

Ну, ви ж розумієте, що там де жінки, то вже не похід. То, як кажуть, – турпохід.

Та жінки кажуть – не ображаються.

Тетяна Дудка, дружина козака:

Ми як берегині будемо свою рідну домівку зберігати і чекати козаків додому.

Триватиме похід три дні. Дніпром спустяться до селища Капулівка, що на Дінпропетровщині. Аби завтра, на могилі кошового отамана Івана Сірка, вшанувати його пам’ять.

Андрій Сотник, учасник походу:

Ми їдемо до побратимів. І повернемось з тими ж самими позитивними емоціями.

На човні козаки подолають близько двохсот кілометрів. Переконані: так відроджують традиції козацького мореплавства.